ManJak писал(а):А насчет нашего ДУХА! И по поводу общения с нашими коллегами из ближнего забугорья. Вспомним строки того-же поэта. Да, писать он умел!
В. ШЕНДЕРОВИЧ: ХАМАС, «Хезболла», Уго Чавес и Даниэль Ортега - это славная компания, о которой мы мечтали столько лет! Для родины Толстого и Чехова просто дивная компания; мы нашли своих людей на земном шарике.
LawGun Одно дело - когда грамотный человек играет словами. Ему простительно. В конце концов, и Пушкин порой позволял себе некоторые вольности. Другое дело - когда "неологизмами" пытаются прикрыть безграмотность и при этом ещё талдычат о какой-то там "субкультуре"... Одним словом - фтопку падонков...
lomograf писал(а):LawGun Одно дело - когда грамотный человек играет словами. Ему простительно. В конце концов, и Пушкин порой позволял себе некоторые вольности. Другое дело - когда "неологизмами" пытаются прикрыть безграмотность и при этом ещё талдычат о какой-то там "субкультуре"... Одним словом - фтопку падонков...
Согласен полностью. 99 процентов подвизающихся на падонкаффском сайте - люди неграмотные, только и умеющие, что материться.
Но явление искажать слова - не новое. В "Энеиде" Котляревского есть на эту тему: "Борщів як три не поденькуєш" - Если три дня не поешь борща... Он использовал популярный студенческий прием (в те времена) переставлять корни в предложнеиях
PS
Борщів як три не поденькуєш, На моторошні засердчить; І зараз тяглом закишкуєш, І в буркоті закеньдюшить. Коли ж що напхом з'язикаєш І в тереб добре зживотаєш, То на веселі занутрить; Об лихо вдаром заземлюєш, І ввесь забуд свій зголодуєш, І біг до горя зачортить.
Та що абищоти верзлялом, Не казку кормом солов'ять: Ось ну, закалиткуй брязкалом, То радощі заденежать. Коли давало сп'ятакуєш, То, може, чуло зновинуєш, Якщо з тобою спередить: Куди на плавах човновати, Як угодити Юнонати І як Еней замінервить.
Зміст цієї тарабарщини розшифровується приблизно так: «Як три дні без борщу посидиш, // Почне за серце тормошить, // І підтягне живіт до спини, //їв кендюсі забуркотить. // Коли ж що за язик напхаєш, // Живіт як світ натеребиш, // Утроба весело заграє; // Об землю лихом добре вдариш, // Вчорашній голод не згадаєш, // Тоді тобі сам чорт не брат. // Та що там теревені править, // Байки не кормлять солов'я: // Ось ну калиткою трусни, // Брязкалом душу звесели, // Добудь з калитки п'ятака. // Коли п'ятак у руку сунеш, // То, може, новину почуєш: // Куди човни по морю править, // Які Юнона сільця ставить // І як її перехитрить». «Словесна гра, — пише коментатор поеми О. Ставицький, — тут побудована на довільній перестановці складових частин слова і речення: підмет — на місце присудка, додаток — на місце підмета і т. д.
Малообучен. Однако, исправляться не обещаю: поздно уж...
